О.Грязнов

Вечір у лютому

 

Вже день поволі

Згасає в полі,

Присипав снігом

Дахи кошар.

Червоне сонце

В сільське віконце

Крізь попіл хмари

Жбурляє жар.

 

Де йшла дорога

Вздовж перелогу,

Торують люди

В заметах путь

І по рівнині,

Неначе тіні,

На кладовище

Когось несуть.

 

Дзвін погребальний

Не дуже дальній

Мені говорить,

Що всі ми – тлін.

Та хто ж помер це?

Сумує серце

І б`ється тяжко,

Неначе дзвін.