Переклади творів Бориса Пастернака
Зимова ніч
Мели, мели по всій землі
Завії крила.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Неначе мошки уночі
У літню пору,
Сніжинки на вогонь свічі
Летіли з двору.
Ліпила віхола на склі
Круги і стріли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
І тіні падали довкіл
На стіни голі:
Сплетіння рук, сплетіння тіл,
Сплетіння долі.
І все скрипіла говірка
Стара канапа,
І віск сльозами з нічника
На сукню капав.
І нас ховала в сніжній млі
Безмовність біла.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Вже свічка зовсім опливла,
І морок срібний
Здіймав, як ангел, два крила
Хрестоподібно.
Мели й надалі хуги злі,
Та тільки й діла?
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
* * *
У всьому хочеться мені
Дійти до суті:
В роботі, в пошуках, в борні,
В душевній смуті;
До сутності життєвих змін,
До їх причини,
Аж до коріння, до глибин,
До серцевини.
Не упускаючи й на мить
Події, долі,
Жить, думать, відчувать, любить
З своєї волі.
Якби я хист до віршів мав,
У римі й слові,
Я неодмінно б написав
Про шал любові,
Про беззаконня, про гріхи
Й переживання,
Про несподіванки, страхи
І віщування.
Знайшов би витоки її,
Її фінали,
В присвяту вставивши твої
Ініціали.
Я б вірші розбивав, як сад,
Щодня, потроху.
В них липи квітнули б підряд
В рядках і строфах.
Я б запах трав у вірші вніс
І подих м`яти,
Заплави, луки, сінокіс,
Небесні шати.
Отак Шопен докупи звів
Одвічне чудо
Фільварків, замків і гаїв
В своїх етюдах.
Досягнутого торжества
Забава й мука –
Напнута туго тятива
Міцного лука.